Андрієнко Л.О. «Образ Терентія Пузиря за комедією І. Карпенка-Карого «Хазяїн».

У статті висвітлюється ідея відродження національного українського театру, який ґрунтувався на міцних традиціях корифеїв. Перш за все такого видатного українського культурного діяча, як Михайла Старицького, завдяки якому українське сценічне мистецтво наприкінці XIX– на початку XX ст. було піднесене на небачений до того щабель – на вершину світової культури.

Стаття містить матеріал щодо життя і творчості Івана Карпенка-Карого: про його дружбу та творчі зв’язки з М. Кропивницьким, про внесок письменника в розвиток вітчизняної драматургії.

Стаття може стати у нагоді вчителям-предметникам і учням старших класів.

У статті висвітлюються роль фразеологічних одиниць у мистецькому освоєнні корінних ситуацій людського буття і образотворенні на прикладі використаних прислів’їв і приказок у п’єсі Михайла Старицького «За двома зайцями».

У статті висвітлюються питання новаторства творчості І. Карпенка - Карого в українській драматургії.

Бардакова С. «Естетичні принципи І. Карпенка-Карого погляди на театр і драматургію. Театральна школа Карпенка-Карого».

У статті висвітлюється могутній і щедро багатогранний талант актора, драматурга, режисера І.Карпека-Карого, який зріс на живлющому народному ґрунті й усім своїм художницьким чуттям був спрямований на добро, на творення й утвердження найблагородніших ідеалів вселюдського гуманізму, високої соціальної правди й суспільного прогресу.

Баштова Н.В. «Застосування елементів компаративного аналізу до вивчення трагікомедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» з метою виховання національної самосвідомості учнів».

Стаття є спробою аналізу тексту трагікомедії І.К. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» з точки зору реалізації його виховного потенціалу. Порівнюючи сюжетні колізії, характери, ідейні настанови твору Карпенка-Карого та комедії Ж.Б. Мольєра «Міщанин-шляхтич» автор намагається довести самобутність твору українського драматурга, його гуманізм, глибоке знання народних традицій. Герої «Мартина Борулі» постають значно вихованішими, чеснішими, добрішими та загалом значно моральнішими, аніж персонажі п’єси французького письменника, що потрапили у подібну життєву ситуацію. Таке порівняння покликане допомогти вчителеві виховувати в учнів почуття поваги до свого народу, його культурної та історичної спадщини та моральних настанов.

У цій роботі висвітлено особливості та актуальність драматичної спадщини одного з найвизначніших артистів, великого драматурга, талановитого режисера, рівного якому наша література не мала.

У статті висвітлюється постать М. Старицького через призму його світоглядних переконань. Уся діяльність митця була підпорядкована високій ідеї служінню Україні, проникнута вірою в людину, вірою в краще майбутнє. Він боровся за право на існування української культури. Власним життям, творчістю сприяв створенню і процвітанню українського театру. У несприятливі часи створив історичну прозу, про яку неодмінно треба говорити, яку ще треба ретельно вивчати. Михайло Старицький – один із піонерів у духовному відродженні України.

У статті висвітлюється жанрова різноманітність драматичних творів видатного українського драматурга, прозаїка, театрального корифея І. Карпенка-Карого. Подано короткий аналіз творів і характеристику дійових осіб.

Матеріали статті можуть бути використані вчителями української мови і літератури, учнями, студентами.

У статті висвітлюються маловідомі факти про роботу М.П. Старицького на Кримському півострові у складі Театру корифеїв.

Автори статті розповідають про феномен роду Тобілевичів, розкриває чинники, що визначили безсмертя роду. Автори розповідають про умови, в яких розвивався талант письменників та акторів. У статті подано факти з біографії чи творчості письменника, що були інтерпретовані під впливом тодішнього устрою в суспільстві. Автори говорять про те, що І. Карпенко-Карий завершував життя на зламі епох, сам у театральному мистецтві був наче мостом між двома епохами. З одного боку — романтично-побутовий, етнографічно-побутовий театр, з другого — театр новий, реалістично-психологічний.

У цій роботі автори наголошують на тому, що театральні ідеї Карпенка-Карого − це принципова система думок і поглядів, що базуються на усвідомленні кращих надбань театральної культури людства, як і його драматична творчість, що внесла в цю культуру нові художньо-соціальні цінності. Автори наголошують на тому, що жанри набули в творчості Тобілевича нових рис – реалізм та психологічне заглиблення образів піднесли драму на новий щабель.

Ключові слова: театральна культура, драматична творчість, реалізм, психологічне заглиблення образів.

У статті автор розглядає історію формування світоглядних позицій Карпенка-Карого крізь призму його життя та творчого шляху. Автор наголошує на тому, що театрально-естетичні погляди Карпенка-Карого — це такі ж його принципові думки, розуміння й принципи, що основуються на усвідомленні кращих надбань театра¬льної культури всього людства, як і його драматургічна творчість, що збагатила цю культуру новими мистецькими цінностями. Доведено, що основними ознаками акторської праці Карпенка-Карого були: велика пильність, працьовитість і внутрішня дисципліна. Усі сценічні креації, які він створив, не були подібні одна до другої.

Ключові слова: світогляд, театрально-естетичні погляди, сценічні кремації, акторська праця.

Грабар В.О. «Іван Карпенко – Карий (Тобілевич) гра долі».

Денисюк І.В. «Майстерність Івана Карпенка-Карого як драматурга».

У статті розглядається проблематика окремих творів І. Карпенка-Карого в зіставленні з філософськими поглядами на місце матеріального й духовного в житті людини, честь і гідність особистості, спокути за гріхи. Зроблено акцент на доцільності широкого використання творчої спадщини драматурга для формування ціннісних орієнтирів школярів.

Стаття подає рекомендації щодо форм і методів роботи на уроках позакласного читання під час вивчення поезії М.Старицького.

У статті висвітлюються основні аспекти жанрового різноманіття творчого доробку видатного українського поета, драматурга та прозаїка М. Старицького. Поетапно окреслено актуальне питання зв’язку ідейно-тематичного спрямування творчого доробку видатного письменника з його суспільною діяльністю. Представлено узагальнений аналіз здійснюваного М. Старицьким гармонійного поєднання патріотичної наснаженості та етнографічної точності як позитивних ознак нової хвилі відродження української культури.