У даній роботі висвітлюється питання про роль і місце І. К. Карпенка-Карого в створенні та розвитку драматичного театру на Україні. В роботі використані спогади про письменника та його епістолярна спадщина.

У статті висвітлюються багатогранна поетика та жанрова різноманітність творів І.К. Карпенко-Карого. Поштовхом для перепрочитання та переосмислення творів Карпено-Карого послужило те, що існує досить стійка вже традиція (вона особливо проявила себе у критичних працях радянського періоду) трактувати їх не за властивими їм естетичними вимірами (романтичними), а з позицій реалізму, “підтягати” до реалізму. Звідси – зміщення акцентів, позитивного і негації, оцінки “досягнень” і “слабкостей” тощо. Сьогодні є актуальним концептуальне осмислення творчості драматурга, зокрема жанрової різноманітності.

У роботі висвітлюються особливості жанрової форми творів І. Тобілевича «Хазяїн», «Сто тисяч», «Суєта» та «Житейське море». Актуальність дослідження пов’язана з тим, що особливості жанрової форми п’єс Івана Тобілевича в українському літературознавстві не розглянуті повною мірою, не досліджено особливості «нової драми» у творах «Суєта», «Житейське море», «Хазяїн».

У статті висвітлюється питання про умови розвитку української мови та українського театру в другій половині ХІХ ст. Йдеться про публічні виступи на Першому всеросійському з`їзді сценічних діячів проти переслідувань українського театру як яскраве свідчення тієї реальної боротьби, яку вели представники української інтелігенції, обстоюючи рівноправність української культури, функціонування української мови за царизму.

Ковтун І.І., Рожкова Л.Е. «Засоби комічного в п’єсах М. Старицького та І. Карпенка-Карого».

У статті висвітлюються основні моменти творчого життя І.Карпенко-Карого,його діяльність як драматурга та вклад в розвиток українського театру.

У статті висвітлюються питання реформування І. Карпенком-Карим української драми і комедії в напрямку новітньої суспільної драми. Драматург поставив на першому плані суспільно-психологічну характеристику провідних персонажів. Він ніколи не будував сюжет своїх творів на поодиноких фактах.

У статті висвітлюється дослідження драми І. Карпенка-Карого «Безталанна»: історія написання, особливості назви, жанр, сюжет, проблематика, образи, сценічна історія.

Клімова С.В. «Тестові технології як один із засобів підвищення якості знань учнів при вивченні твору І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

У статті висвітлюються питання підвищення компетенції вчителя при використанні тестових технологій, розглядаються умови підготовки учнів до роботи з тестовими завданнями, підвищення якості їх знань при вивченні драми І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

У статті висвітлюються найважливіші віхи творчого шляху І. Карпенка-Карого, становлення його як драматурга, його місце у створенні й розвитку першого в Україні професійного драматичного театру.

У статті висвітлюються деякі аспекти співпраці та більше ніж тридцятилітньої дружби двох талановитих митців Івана Яковича Франка та Михайла Петровича Старицького, подаються матеріали, які можуть бути використані на уроках, семінарських заняттях.

У роботі висвітлено цікаві маловідомі факти з життя І. Карпенка-Карого, дібрані зі спогадів, листів, літературно-критичних статей та автобіографій. За допомогою цього матеріалу можна збагатити інформаційне тло уроку, що сприятиме підвищенню пізнавальної активності учнів.

Кульбака А.М. «Вербалізація концепту «Гроші» Іваном Карповичем Карпенко-Карим».

Ламанова С.В. «Організація дистанційного електронного курсу з української літератури для віртуального навчального середовища moodle для 8 класу за темою «Національна драма (І. Карпенко-Карий)».

У статті висвітлюється актуальне питання сучасної системи освіти – організація дистанційного навчання. Зокрема йдеться про створення дистанційного електронного курсу для віртуального навчального середовища Moodle для 8 класу за темою «Національна драма (І. Карпенко-Карий)». До уваги представлене одне із занять з вивчення творчості І. Карпенка-Карого.

У статті розкрито життєві та творчі віхи відомого драматурга Михайла Старицького, про його внесок у розвиток української драматургії та театру.

У статті висвітлюється різнобічна діяльність М. Старицького, його велика обдарованість, яка забезпечувала плідність усіх його починань. Акцентується увага на особливостях його літературної діяльності, на заслугах у видавничій та перекладацькій справі. А особливо автора статті цікавить драматургічна діяльність Старицького.

Лєбєдєва О.С. «Система уроків української літератури у 10 класі (до 175-річчя від дня народження М.П. Старицького. Профіль навчання – «Українська філологія»)».

У роботі розміщено систему уроків української літератури у 10 класі (до 175-річчя від дня народження М.П. Старицького. Профіль навчання – «українська філологія») з теми «Театральне життя і творчість Михайла Старицького». Навчально-методичний матеріал може бути використаний учителем української літератури для підвищення якості сучасного уроку та власної дидактичної компетентності.

Луган О.В., Швидка Л.Ф. «Етнічні стереотипи та міфи в прозовій творчості М. Старицького».

У статті представлені результати науково-теоретичного аналізу потужного драматургічного таланту великого українського актора, режисера, творча діяльність якого створювала міцні підвалини для народження українського реалістичного національного театру.

У статті розглянуто питання становлення та розквіту таланту видатного українського драматурга, режисера і театрального діяча Івана Карповича Карпенка-Карого. Простежено реалізм сюжету комедії «Сто тисяч». Відзначено заслуги Карпенка-Карого у зображенні характерних типажів на сцені. Творчість драматурга суголосна нашому часу, а це один із тих факторів, що забезпечує їй безсмертя.