У статті розкрито основні позиції творчого доробку талановитого драматурга Івана Карпенка-Карого в історії українського театру.

Ключові слова: українська драматургія, реалізм, український театр, драматичні твори.

У статті висвітлюються виховні можливості творів Івана Карпенка-Карого «Розумний і дурень», «Сто тисяч», «Хазяїн», у яких розкривається сутність бізнес-стосунків у суспільстві на початку ХХ століття. Вивчення старшокласниками цих комедій сприяє формуванню негативного ставлення до таких ознак бізнесу як обман, здирство, хабарництво, дискримінація, підкуп.

Нечипоренко Л.С. «Місце І. Карпенка-Карого в історії українського театру» (розробка уроку української літератури для 10 класу)».

Стаття має на меті ознайомити з особливостями виникнення в Україні професійного «театру корифеїв», наведено конкретні приклади зв’язку українського театру з музикою, із творчістю провідних режисерів та акторів українського театру; продемонстровано відмінності сучасного драматичного, музичного та лялькового театрів.

Нечипорук О.М. «Розробка уроку української літератури для 10 класу «Українська драматургія і театр 70–90-х рр. ХІХст.»

Розробка уроку у вигляді прес-конференції української літератури для 10 класу за темою «Українська драматургія і театр 70 – 90-х рр. ХІХст.», з метою ознайомити учнів з особливостями виникнення в Україні професійного «театру корифеїв», навести конкретні приклади зв’язку українського театру з музикою, із творчістю провідних режисерів та акторів українського театру; продемонструвати відмінності сучасного драматичного, музичного та лялькового театрів; розвивати вміння аналізувати значення української художньої спадщини в житті суспільства та власному житті; виховувати повагу до мистецтва театру, зацікавленість режисерською та акторською професією.

Романенко Л.Є. «Компаративний аналіз проблемно-тематичних рівнів однойменних п’єс М. Старицького та І. Нечуя-Левицького «Маруся Богуславка».

У статті здійснено спробу компаративного аналізу проблемно-тематичних рівнів однойменних п'єс М. Старицького та І. Нечуя-Левицького «Маруся Богуславка».

Омельченко Н.В. «Іван Карпенко-Карий. огляд життя і творчості «Театр корифеїв».

У даній статті розкривається на матеріалі театрально-критичної спадщини І. Тобілевича (Карпенка-Карого) система поглядів драматурга на театр, що лягла в основу формування українського національного театру та сприяла виявленню тих естетичних основ, на яких базувалась творчість великого українського драматурга та актора.

В статті йдеться про одного з найвидатніших театральних та культурних діячів України - Івана Карпенка-Карого. Його роль в історії розвитку національної драматургії та сценічного мистецтва неможливо переоцінити. Перелічено кращі п'єси митця - це твори великої художньої сили, які суттєво вплинули на вітчизняну літературу, визначили картину театрального життя, відкрили та показали суспільству найважливіші проблеми пересічної людини наприкінці XIX ст. І.Карпенко-Карий прийшов у мистецтво як талановитий майстер драматургії, сміливий новатор, щоб збудувати новий світ. Взято до уваги Єлисаветградський період творчості драматурга-1860-1880 роки і далі, до 1907року.

У статті висвітлюються реальні події з життя відомого українського письменника, одного із фундаторів українського професійного театру Михайла Петровича Старицького, а саме той факт, що запозичення сюжетів інших авторів стало приводом для звинувачення Старицького у плагіаті. Справа закінчилася першим в історії українського театрального мистецтва та літератури судовим позовом письменника проти журналіста щодо захисту авторського права, який відбувся на початку ХХ століття.

У статті висвітлюється питання авторства деяких сценічних творів М. Старицького та його перший в історії України судовий позов проти журналіста за наклеп.

Постать М.П.Старицького в історії нашої культури та літератури зокрема надзвичайна. Ще його сучасники зазначали розмаїття, багатогранність його таланту, всіх подивовувала ця світла діяльна особистість. «Діяльність М.П.Старицького така велика і розмаїта, що тільки майбутній дослідник зможе сповна оцінити її і зрозуміти,» – зазначила у своїх спогадах Олена Пчілка.

Тому викладачеві коледжу (шкільному вчителеві) необхідно не просто познайомити студентів з твором, що пропонує програма, а й дати можливість доторкнутися до різних граней цього розмаїтого таланту, ім`я якого Михайло Петрович Старицький. Цим і зумовлений вибір теми заняття.

Підготовча робота

Студенти на попередньому занятті отримують завдання, викладач розподіляє їх на групи, протягом підготовчого періоду консультує щодо питань опрацювання матеріалу, виокремлення значущих проблем, підготовку до виразного читання.

У статті акцентується увага на тому, що мистецька постать М.П. Старицького гармонійно поєднала в собі літературний і артистичний дар, почуття громадянського обов’язку. Автор підкреслює, що драматург був одним із основоположників професійного реалістичного театру, корифеєм української культури. Драматургія Старицького тематично багата й різноманітна. У своїх творах письменник звертався до соціально-побутових та історичних тем.

У статті висвітлюються основні естетичні принципи І. Карпенка-Карого, що слугували його становленню як драматурга й актора, переосмислення ним характерів героїв під час гри на сцені.

У статті висвітлюються основні питання, пов’язанні з роллю міста Харкова в житті М. Старицького та місцем видатного драматурга в становленні харківського театру. Здійснена спроба зібрати всі матеріали, що розкривають зв’язок Старицького та нашого міста.

Запропонована стаття має на меті охарактеризувати місце І. Карпенка-Карого в історії українського театру, а саме висвітлити питання його акторської діяльності. Драматургічна слава митця затьмарила сценічну. Тому сьогодні про Карпенка-Карого як актора ми знаємо небагато. Та все ж таки він був не тільки талановитим письменником, драматургом, режисером, театральним критиком, а й неперевершеним актором, який мав свою манеру гри, свої принципи. Займаючись своєю улюбленою справою, Іван Тобілевич мріяв про новий світ, збудований за законами краси; присвятив своє життя служінню народові, боротьбі за його права, соціальне та національне визволення.

Романенко Л.Є. «Від теорії до практики: методика викладання творчості (розробка уроку «Михайло Старицький – корифей українського театру. Життя і творчість. Багатогранність діяльності»)».

В уроці висвітлюються багатогранність діяльності, найважливіші віхи творчого шляху Михайла Старицького, батька українського театру, становлення його як драматурга, його місце у розвитку українського професійного театру.

У статті висвітлюється жанрова різноманітність драматичних творів талановитого новатора драматурії І. Карпенка-Карого, серед якої й історичні, і соціально-побутові, і соціально-психологічні драми.

З’ясовані жанрово-композиційні вирішення драматурга,концептуальні вирішення теми, розробки ситуацій та образів, коли логіка вчинків і психологія почуттів тісно пов’язані і надають п’єсам ознак вищого ступеня реалістичної творчості – психологічної драми. В 2015 р. Україна відзначає 170 років від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Карповича Тобілевича, широко відомого також під псевдонімом Карпенка-Карого.

Звернено увагу на оголену соціальну критику й гострий викривальний пафос драматичних творів, якого до Карпенка-Карого українська драматургія не знала.

У статті також звернено увагу на великий виховний потенціал творчості І. Карпенка-Карого, його послідовників.

Русанова Н.О. «І. Карпенко-Карий та М. Страицький – корифеї українського театру».

Рідкокаша П.Є. «Михайло Старицький — корифей національного реалістичного українського театру».

Ротенберг О.В. «М. Старицький один із фундаторів національного українського театру».

У статті висвітлюються літературна діяльність письменника як драматурга та корифея українського театру.

(Матеріал до факультативного заняття «Михайло Старицький»).