У статті висвітлюються основні питання, пов’язанні з роллю міста Харкова в житті М. Старицького та місцем видатного драматурга в становленні харківського театру. Здійснена спроба зібрати всі матеріали, що розкривають зв’язок Старицького та нашого міста.

Запропонована стаття має на меті охарактеризувати місце І. Карпенка-Карого в історії українського театру, а саме висвітлити питання його акторської діяльності. Драматургічна слава митця затьмарила сценічну. Тому сьогодні про Карпенка-Карого як актора ми знаємо небагато. Та все ж таки він був не тільки талановитим письменником, драматургом, режисером, театральним критиком, а й неперевершеним актором, який мав свою манеру гри, свої принципи. Займаючись своєю улюбленою справою, Іван Тобілевич мріяв про новий світ, збудований за законами краси; присвятив своє життя служінню народові, боротьбі за його права, соціальне та національне визволення.

Романенко Л.Є. «Від теорії до практики: методика викладання творчості (розробка уроку «Михайло Старицький – корифей українського театру. Життя і творчість. Багатогранність діяльності»)».

В уроці висвітлюються багатогранність діяльності, найважливіші віхи творчого шляху Михайла Старицького, батька українського театру, становлення його як драматурга, його місце у розвитку українського професійного театру.

У статті висвітлюється жанрова різноманітність драматичних творів талановитого новатора драматурії І. Карпенка-Карого, серед якої й історичні, і соціально-побутові, і соціально-психологічні драми.

З’ясовані жанрово-композиційні вирішення драматурга,концептуальні вирішення теми, розробки ситуацій та образів, коли логіка вчинків і психологія почуттів тісно пов’язані і надають п’єсам ознак вищого ступеня реалістичної творчості – психологічної драми. В 2015 р. Україна відзначає 170 років від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Карповича Тобілевича, широко відомого також під псевдонімом Карпенка-Карого.

Звернено увагу на оголену соціальну критику й гострий викривальний пафос драматичних творів, якого до Карпенка-Карого українська драматургія не знала.

У статті також звернено увагу на великий виховний потенціал творчості І. Карпенка-Карого, його послідовників.

Русанова Н.О. «І. Карпенко-Карий та М. Страицький – корифеї українського театру».

Рідкокаша П.Є. «Михайло Старицький — корифей національного реалістичного українського театру».

Ротенберг О.В. «М. Старицький один із фундаторів національного українського театру».

У статті висвітлюються літературна діяльність письменника як драматурга та корифея українського театру.

(Матеріал до факультативного заняття «Михайло Старицький»).

У статті висвітлюються питання розвитку театру з позиції Івана Карпенко-Карого. Автор вказує на те, що І. Тобілевич прийшов у мистецтво як талановитий майстер драматургії, сміливий новатор, щоб збудувати новий світ. Викликати, виховати у читача (слухача, глядача) «враження вищого порядку», які б сприяли очищенню душі його, і стало основною метою, творчою настановою драматурга-комедіографа.

У статті висвітлюються спостереження над окремими аспектами творчості І. Карпенко-Карого, вплив митці на жанр комедії в українській літературі, на розвиток аматорського театру; розкриваються ідейні погляди та принципи драматурга, становлення І. Карпенко-Карого-комедіографа; місце Т.Г. Шевченка у житті письменника; вивчається вплив І. Карпенко-Карого на розвиток українського театру.