Нечипорук О.М. «Розробка уроку української літератури для 10 класу «Українська драматургія і театр 70–90-х рр. ХІХст.».

Розробка уроку у вигляді прес-конференції української літератури для 10 класу за темою «Українська драматургія і театр 70 – 90-х рр. ХІХст.», з метою ознайомити учнів з особливостями виникнення в Україні професійного «театру корифеїв», навести конкретні приклади зв’язку українського театру з музикою, із творчістю провідних режисерів та акторів українського театру; продемонструвати відмінності сучасного драматичного, музичного та лялькового театрів; розвивати вміння аналізувати значення української художньої спадщини в житті суспільства та власному житті; виховувати повагу до мистецтва театру, зацікавленість режисерською та акторською професією.

Романенко Л.Є. «Компаративний аналіз проблемно-тематичних рівнів однойменних п’єс М. Старицького та І. Нечуя-Левицького «Маруся Богуславка».

У статті здійснено спробу компаративного аналізу проблемно-тематичних рівнів однойменних п'єс М. Старицького та І. Нечуя-Левицького «Маруся Богуславка».

Омельченко Н.В. «Іван Карпенко-Карий. огляд життя і творчості «Театр корифеїв».

У даній статті розкривається на матеріалі театрально-критичної спадщини І. Тобілевича (Карпенка-Карого) система поглядів драматурга на театр, що лягла в основу формування українського національного театру та сприяла виявленню тих естетичних основ, на яких базувалась творчість великого українського драматурга та актора.

В статті йдеться про одного з найвидатніших театральних та культурних діячів України - Івана Карпенка-Карого. Його роль в історії розвитку національної драматургії та сценічного мистецтва неможливо переоцінити. Перелічено кращі п'єси митця - це твори великої художньої сили, які суттєво вплинули на вітчизняну літературу, визначили картину театрального життя, відкрили та показали суспільству найважливіші проблеми пересічної людини наприкінці XIX ст. І.Карпенко-Карий прийшов у мистецтво як талановитий майстер драматургії, сміливий новатор, щоб збудувати новий світ. Взято до уваги Єлисаветградський період творчості драматурга-1860-1880 роки і далі, до 1907року.

У статті висвітлюються реальні події з життя відомого українського письменника, одного із фундаторів українського професійного театру Михайла Петровича Старицького, а саме той факт, що запозичення сюжетів інших авторів стало приводом для звинувачення Старицького у плагіаті. Справа закінчилася першим в історії українського театрального мистецтва та літератури судовим позовом письменника проти журналіста щодо захисту авторського права, який відбувся на початку ХХ століття.

У статті висвітлюється питання авторства деяких сценічних творів М. Старицького та його перший в історії України судовий позов проти журналіста за наклеп.

Постать М.П.Старицького в історії нашої культури та літератури зокрема надзвичайна. Ще його сучасники зазначали розмаїття, багатогранність його таланту, всіх подивовувала ця світла діяльна особистість. «Діяльність М.П.Старицького така велика і розмаїта, що тільки майбутній дослідник зможе сповна оцінити її і зрозуміти,» – зазначила у своїх спогадах Олена Пчілка.

Тому викладачеві коледжу (шкільному вчителеві) необхідно не просто познайомити студентів з твором, що пропонує програма, а й дати можливість доторкнутися до різних граней цього розмаїтого таланту, ім`я якого Михайло Петрович Старицький. Цим і зумовлений вибір теми заняття.

Підготовча робота

Студенти на попередньому занятті отримують завдання, викладач розподіляє їх на групи, протягом підготовчого періоду консультує щодо питань опрацювання матеріалу, виокремлення значущих проблем, підготовку до виразного читання.

У статті акцентується увага на тому, що мистецька постать М.П. Старицького гармонійно поєднала в собі літературний і артистичний дар, почуття громадянського обов’язку. Автор підкреслює, що драматург був одним із основоположників професійного реалістичного театру, корифеєм української культури. Драматургія Старицького тематично багата й різноманітна. У своїх творах письменник звертався до соціально-побутових та історичних тем.

У статті висвітлюються основні естетичні принципи І. Карпенка-Карого, що слугували його становленню як драматурга й актора, переосмислення ним характерів героїв під час гри на сцені.