У статті висвітлюються питання дослідження мови творів Остапа Вишні як однієї з основних ознак індивідуального стилю письменника; актуалізується проблема вивчення мовного стилю митця на сучасному уроці української літератури в 11 класі. Автор досліджує різноманітні мовні засоби, ілюструючи їх прикладами з текстів.

У статті висвітлюється питання актуальності торів Остапа Вишні в наш час для молодого покоління і для дорослих, які часом забувають посміхатися один одному.

У статті висвітлюються питання щодо жанрової своєрідності творчості Остапа Вишні, засобів вираження комічного у його творах. Спроба з’ясувати ці питання розширить кругозір читача про творчість видатного гумориста.

У статті висвітлюється аналіз автобіографічних творів Остапа Вишні зокрема такі, як: «Моя автобіографія», «Перший диктант», щоденник «Думи мої, думи мої…», «Як колись ми учились», «Ох, і лікували ж нас», «Отак і пишу». Звідси можна почерпнути інформацію як про особистість гумориста, так і про його літературно-естетичні погляди.

У статті йдеться про трагічні сторінки з життя видатного українського гумориста Остапа Вишні. В центрі уваги – драматичний шлях яскравого представника «Розстріляного відродження», яке стало цікавим мистецьким феноменом, доказом величі і неповторності, а головне сили української культури.

У статті висвітлюються трагічні сторінки життя безневинно засланого в північні табори українського сатирика і гумориста Остапа Вишні, спогади Варвари Олексіївни Губенко-Маслюченко – дружини Остапа Вишні, про страждання родини «ворога народу».

У статті висвітлюються сторінки життя письменника , історична епоха, у якій жив письменник, досліджено жанри малої прози, розкрито могутній і рідкісний талант письменника – гумориста.

У статті висвітлюються маловідомі твори Остапа Вишні “Вишневі усмішки реконструктивні”, пов’язані з Харківщиною.

У статті на заявлену тему висвітлюються самобутні засоби творення комічного у творчості Остапа Вишні. Автор наголошує, що мова творів великого сміхотворця переповнена народними жартами і дотепами, тому неперевершені усмішки та гуморески допомагають краще пізнати національні особливості українського народу.

У статті розглядається літературна постать Остапа Вишні не лише як митця, але й як національного подвижника. Великий український письменник писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. За життя Остап Вишня зазнав масові репресії, звинувачення, арешти. Та не зважаючи на всі негаразди, він продовжував писати. Його творчий доробок – це неабияке явище української літератури.