|
Всеукраїнська конференція присвячена 140-річчю Г. Хоткевича
| |
| admin | Дата: Понедельник, 11.12.2017, 16:57 | Сообщение # 1 |
|
Elena
Группа: Администраторы
Сообщений: 40
Статус: Offline
| КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ХАРКІВСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»
Інформують Вас, що 14 грудня 2017 р. проводитиметься
Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція
«Невгамовний темперамент. Гнат Хоткевич»
присвячена
140-річчю від дня народження Гната Хоткевича
Запрошуємо до участі викладачів, наукових співробітників вищих навчальних закладів та обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, учителів загальноосвітніх навчальних закладів, а також осіб, які мають професійний інтерес до зазначеної теми.
|
| |
| |
| Колеснікова І.І. | Дата: Четверг, 14.12.2017, 14:26 | Сообщение # 31 |
|
Группа: Гости
| ..........Доброго дня, шановні учасники Інтернет-конференції! Вас вітає Миколаївський навчально-виховний комплекс Лозівської районної ради Харківської області.
Письменник, музикант, актор, режисер, організатор народних театрів, митець, що відродив мистецтво гри на бандурі... І все це одна Людина! Дійсно, Гнат Мартинович Хоткевич - Прометей української культури!
|
| |
| |
| Гость | Дата: Четверг, 14.12.2017, 14:33 | Сообщение # 32 |
|
Группа: Гости
| ..........Вражає політична діяльність Гната Хоткевича.Наприкінці XIX століття Харків стає великим промисловим, торговельним, ремісничим та культурним центром України, містом великих фабрично-заводських підприємств і промислового пролетаріату. Все це сприяло зростанню революційної свідомості українського робітничого класу і прогресивної частини інтелігенції, про що свідчать робітничі та студентські заворушення у Харкові наприкінці 90-х років. У лютому 1899 року студенти технологічного інституту підтримали виступи студентів Петербурзького університету і протягом тижня бойкотували заняття, збиралися на сходки, склали вимоги до вищого учбового керівництва. Заходи щодо найбільш активних учасників студентських заворушень були вжиті негайно. Зважаючи на те, що студенти протягом значного часу наполегливо відмовлялися відвідувати лекції, вони були визнані, згідно розпорядженню вищого учбового керівництва від 24 лютого 1899 року, виключеними з інституту. Серед них був і студент п’ятого курсу Гнат Хоткевич, який вважався кращим випускником і рекомендувався до подальшої роботи в інституті. У майбутньому, у своїй автобіографії він згадуватиме: «Так я й не попав в основоположники соц.-дем. партії на Україні. Були там Коваленко Сашко (майбутній учасник, хоч і невільний, повстання на «Потьомкіні»), Жорж Колар (потім був міністром шляхів при якогось кольору владі, а може, й ні – не знаю), Левко Мацієвич (майбутній авіатор). Всі вони, як студенти, були молодші за мене. Але я стратив рік, беручи участь в студ. страйку, а вони, соціял-демократи, преблагополучно складали іспити в той час», «Був я кандидатом «на золотую доску», але в дошку проштрафився, бо прийняв діяльну участь у великих студентських заворушеннях 99-го року, і в числі 8 своїх колег був висланий з Харкова в 24 години».
Учитель історії КЗ" Мереф'янський ліцей"
Панова Валентина Євгеніївна
|
| |
| |
| Гость ХЗОШ № 56 | Дата: Четверг, 14.12.2017, 14:44 | Сообщение # 33 |
|
Группа: Гости
| Доброго дня!
Вітаю всіх учасників інтернет-конференції, присвяченої річниці від дня народження нашого славетного земляка Г. Хоткевича. Дякую за цікавий матеріал про життєвий і творчий подвиг Хоткевича. Пишаюся його внеском в історію, культуру, освіту нашого народу.
|
| |
| |
| Гость | Дата: Четверг, 14.12.2017, 16:10 | Сообщение # 34 |
|
Группа: Гости
| Доброго дня, шановні колеги!
Вас вітає методист Дергачівського відділу освіти Щербаченко Людмила Олексіївна.
Дякую організаторам та учасникам конференції.
Вчителі Дергачівщини особливо щасливі тим, що мають змогу ходити вулицями, якими ходив Гнат Хоткевич, доторкнутись до історії національної культури. Бажаю творчої наснаги всім учасникам конференції.
|
| |
| |
| Гость Твердохліб О.В. | Дата: Четверг, 14.12.2017, 16:31 | Сообщение # 35 |
|
Группа: Гости
| Доброго дня!
Вас вітає учитель української мови та літератури Дворічнокутянської ЗОШ Дергачівської районної ради Харківської області
Добавлено (14.12.2017, 16:31)
---------------------------------------------
Актуальність дослідження творчості Гната Хоткевича обумовлюється тим, що він продемонстрував читачеві через художнє слово принципово нове, абсолютно інше світобачення. Саме тому дослідження специфіки художньої прози письменник, на сучасному етапі української літератури, є, на мою думку, цілком актуальним явищем і потребує докорінного переосмислення.
|
| |
| |
| Гость | Дата: Четверг, 14.12.2017, 16:34 | Сообщение # 36 |
|
Группа: Гости
| Герасименко Тетяна Іванівна
Полковомикитівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Богодухівського району
У 1934 році була зроблена спроба вбити Гната Хоткевича - письменника зіштовхнули під колеса поїзда. У лютому 1938 він був заарештований під час сталінських чисток і підданий тортурам. У 1938 році суд НКВС у Харкові засудив його до розстрілу, а його майно конфісковане. Страта була проведена на 8 жовтня 1938. Його тіло було поховано в братській могилі на околиці Харкова. А ще важає, що дружина Хоткевича, Платоніда Володимирівна, разом із німецькими частинами просувалася на Захід – спочатку до Румунії, потім – до Польщі. В Угорщині під час бомбардувння залізничної станції згубила п’ятнадцятирічну доньку і вже до кінця свого життя не зустрічалася з нею. Потрапивши до Чехословаччини, багато місяців була без роботи, бідувала. 19 квітня контррозвідка “Смерш” Центральної групи військ заарештувала і відправила її до Києва, де 22 жовтня 1946 р. Військовий трибунал військ НКВС засудив її на десять років позбавлення волі. Платоніда Хоткевич відбувала заслання в таборах Свердловської і Кіровської областей, в Караганді. Пізніше, після повернення в Україну, жила в Криворівні, де працювала в хаті-музеї Івана Франка. Оце доля...
|
| |
| |
| Гость Твердохліб О.В. | Дата: Четверг, 14.12.2017, 16:36 | Сообщение # 37 |
|
Группа: Гости
| ..........Відроджується пам’ять, повертається Гнат Хоткевич словом, співом до краю свого. Пером та бандурою лишив по собі слід у пам’яті народній, з глибин історії землі своєї черпав ті сили, аби нам усім їх передати.
|
| |
| |
| Булавіна Людмила Іванівна | Дата: Четверг, 14.12.2017, 17:06 | Сообщение # 38 |
|
Группа: Гости
| Моє шанування любителям творчості нашого земляка Гната Хоткевича.Я щиро намагатимусь сьогодні передати палке захоплення геніальним земляком, який для покоління людей ХХ століття був романтичним символом українського духу, любові до Батьківщини, символом минулого, сучасного і майбутнього.
2017 рік… Для всіх шанувальників українського слова та музики, чарівної гри на бандурі – це 140-річний ювілей з дня народження Гната Мартиновича Хоткевича.
Досить часто в казках різних народів зустрічається такий сюжет: «Зібралися феї біля колиски новонародженого, і кожна наділила його чудовим даром. І вийшов герой – розумний і добрий, красивий і талановитий. Але наша історія – не казка, а дійсність. Хоча феї, мабуть, дійсно були присутніми біля колиски її героя. Важко сказати, ким більше був Гнат Хоткевич – письменником, театральним режисером, критиком, художником, музикантом, талановитим інженером чи видатним педагогом.
У його житті траплялися пригоди, гідні пера Вальтера Скотта чи Олександра Дюма. Син українки і поляка, нащадка славних гетьманів Ходкевичів, Гнат Хоткевич народився в 1877 році в Харкові, але певний період його життя був тісно пов'язаний із Дергачівщиною. Для нашої місцевості молодий Гнат Хоткевич був справжнім культурним здобутком, який у 80-их роках, у літній період приїздив з батьками у Дерrачі, де його мати працювала кухаркою у купця Михайлова. Саме тут він відчув благодатну стихію села: чарівні народні пісні, які так органічно поєднувались з надвечірнім часом прекрасного Слобожанського селища; відчув пахощі трав, свіжого п’янкого повітря, особливу ліричну красу місцевих пейзажів. Тут він вперше закохався в неповторне звучання бандури сліпого бандуриста дядька Павла, який і дав йому перші уроки гри на цьому народному інструменті. Все це потім вибухне в ньому в новій якості – в літературних творах, знайде відбиток у його працях як знавця-етнографа, музиканта-бандуриста, актора і організатора театральної справи.
Хоткевич був людиною незалежною, з почуттям гідності особистої і національної. Він говорив: «Я буду писати твори для потомства». Правдивість і любов до України – це органічні риси його творів.
Завжди і в усьому Гнат Мартинович поривався до повноти життя і дій, до систематизації зв’язків і відносин. У юному віці ідеальні мрії про красу й прагнення дій визначають його позицію художника, просвітителя і бунтаря, який сміливо йшов наперекір багатовіковим заборонам і труднощам. Для Хоткевича жити повно й «на усі боки», насолоджуватися людськими стосунками, пізнавати, мислити, горіти, запалювати, творити, вести за собою — усе це було невіддільним одне від одного і наповнювало життя тією величезною кількістю справ, зробити які, здавалося, не під силу одній людині.
«...Хочу, щоб у душі моїй вічно звучала музика, ніс поет свої пісні, скульптор різав із мармуру, художник писав і страждав», — так мріяв юний Хоткевич. «Впевнений, що царський трон необхідно розхитувати і цілком знищити», — скаже він пізніше, перейнявшись соціальними ідеями і взявши участь у революційній боротьбі. «Нашому народові треба нести культуру», — з такими словами вступить він на неспокійний шлях добровільного подвижництва, відмовившись від блискучої кар’єри перспективного інженера-винахідника.
Цій талановитій людині інші письменники присвячують свої вірші, зокрема відомий нині сучасний поет і громадський діяч Віктор Степанович Бойко у поезії «Гнату Хоткевичу» не вірить в істину сумну:
А хтось казав, що ти помер давно
І навіть дату чорну пам’ятає,
А я іду до тебе все одно.
Бо щось не так.
Бо то помилка сталась.
Ти просто знов кудись помандрував,
І слід іще куриться за тобою,
А може, десь готуєшся до бою
На барикадах за людські права.
А може, погукали кобзарі,
І ти між ними там – і свій, і рідний…
А може, від Франка із Криворівні
Вертаєш, щоб устигнуть до зорі…
Сучасне покоління з гордістю усвідомлює, що Гнат Хоткевич повертається. Вдячні нащадки читають його твори, із цікавістю знайомляться із життям і творчістю нашого славетного земляка, особливо з тими сторінками його біографії, які пов’язані із нашим краєм. А інакше і не може бути, адже Гнат Хоткевич був людиною великого і чистого серця. Сподіваємося, що ще довго не заросте доріжка і не замулиться річка Лопань, де любив відпочивати Гнат Мартинович.
І буде гамірно сьогодні в Дергачах
У Матюшенковій крислатій хаті,
І все прохатимуть: - Співайте, Гнате! –
Пісенно буде у людських очах.
А хтось торочить істину сумну,
А я не хочу вірити, не хочу…
Ти будеш в Дергачах цієї ночі.
Ти просто з мандрів ще не повернувсь.
Ми впевнені, що вечірньою зорею на великому небі культури народу ще довго сяятиме постать Гната Хоткевича.Добавлено (14.12.2017, 17:06)
---------------------------------------------
Доброго здоров’я всім любителям творчості Гната Хоткевича!Дергачівщина… Ти славна для кожного не тільки красою природи, пам’ятками історії та культури, а й пам’яттю про перебування тут славетних людей. Саме таким славетним нашим земляком і є Гнат Мартинович Хоткевич. Я щаслива, що саме в нашому місті жив і творив цей геніальний чоловік. Його спадщина справді безцінна.У Гната Хоткевича щасливо поєднувалися талант творця, стійка непохитність по-справжньому демократичної життєвої позиції та блискучі художньо-організаторські здібності. Зробивши ще в юнацтві вільний вибір свого творчого шляху, він залишився вірним йому назавжди. Усе, що робив діяч упродовж сорокарічного періоду діяльності, мало характер невтомного наукового і художнього пошуку, порушувало проблеми великого масштабу, вирішувати які можна було тільки в комплексі. Показова тому взаємообумовленість усіх видів діяльності Хоткевича як граней одного цілого, що носило «родові» ознаки народного музичного професіоналізму.
Органічне поєднання патріотизму та національної гордості, вміння вивчати і популяризувати духовну культуру свого народу в суспільно-історичному контексті європейських культур, здатність у всьому шукати і знаходити своєрідне й подібне, прагнення до гідної презентації України на форумі міжнародних духовних сил — такі якості художника й борця характеризують життя і діяльність Гната Мартиновича Хоткевича. І це життя, і ця діяльність залишаться невмирущою цінністю, втіленням духовного багатства та художньої могутності українського народу.
|
| |
| |
| Гость | Дата: Четверг, 14.12.2017, 17:35 | Сообщение # 39 |
|
Группа: Гости
| Доброго дня!
Вас вітає Первомайська гімназія №3. Ми захоплюємося творчістю нашого земляка.
|
| |
| |
| Міхневич О. М. | Дата: Четверг, 14.12.2017, 21:02 | Сообщение # 40 |
|
Группа: Гости
| Вчитель української мови та літератури
Ульянівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Богодухівської районної ради Харківської області
У книзі "Слідом за пам'яттю" (спогади в листах) Галина Хоткевич, дочка Гната Мартиновича, згадувала не про спробу вбивства батька, а нещасний випадок, який з ним трапився, коли вони вже жили у Високому. "Відвозив батько до бібліотеки (в Харків) нескінченні в’язки документів, газет, книжок, необхідних йому для праці над трилогією про Т. Шевченка. Пішов він і цього разу до потягу з пакунками книг. Сісти в той потяг було не так уже й легко, спочатку треба було причепитися, влізти на дуже високі східці, що були в обох кінцях вагона. Поїзд рушав, не чекаючи поки всі влізуть до середини. Батько “причепився” останнім та тримався лише однією рукою, бо в другій були книжки. Перед ним висіла тітка з лантухом картоплі за плечем. Якось вона повернулася і лантухом боляче вдарила батька по руці так, що він відпустив поручні і впав. Його підім’яло східцями одного вагона, потім другого...
Позбігалися люди, почали допомагати, а татко кричав: “Мої книги! Мої книги!...” Бо книги всі порозліталися Але поки побігли за мамою та підводою — книги щезли. Так і пропали. Довго потім лежав батько в лікарні. Ще з дитинства він шкутильгав на праву ногу (зі столу впав), а тепер (йому вже було під 57) став ще більше налягати на ногу. Та й у спадщину передав нам — я на ліву припадаю, а син мій, Петро, на праву. І все це нам таке від механіки! Батькові залізниця “віддячила” (був він за фахом інженер-залізничник з 1900 року з блискучим майбутнім, з кар'єрою, але “зрадив” своїй професії, пропрацювавши чотири роки в управлінні “Ю-Же-Де” (Південної залізниці).
|
| |
| |
| Гость | Дата: Пятница, 15.12.2017, 09:29 | Сообщение # 41 |
|
Группа: Гости
| ..........Вас вітає вчитель української мови та літератури Мусієнко С.Г. вчитель української мови та літератури Солоницівської гімназії №3 Дергачівської районної ради Харківської області.
..........Сучасне уявлення про складність і розмаїтість українського літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст. було б неповним без розгляду творчої спадщини Г. Хоткевича, яка хоча і неодноразово ставала предметом наукових студій, але розглядалася здебільшого фрагментарно та одноаспектно, оскільки досить довгий час знаходилася в когорті забороненої літератури.
..........На сучасному етапі різноманітні наукові ракурси продукують активний інтерес до художніх текстів письменника. Новітні дослідження характеризуються намаганнями комплексного аналізу творчої спадщини Хоткевича. Так, літературознавчі розвідки (Ф. Погребенник, І. Приходько, Н. Шумило) доповнюються працями фахівців суміжних наук – театро- та мистецтвознавців (С. Димченко, Я. Партала, Н. Супрун), істориків (С. Наумов), філософів (М. Семенюк). Завдяки даним розвідкам, сьогодні митець постає як непересічна особистість, яка прагнула до всебічного дослідження української культури в її єдності з історією, літературою, театральним та пісенним мистецтвом.
|
| |
| |
|
