У статті висвітлюються питання розвитку театру з позиції Івана Карпенко-Карого. Автор вказує на те, що І. Тобілевич прийшов у мистецтво як талановитий майстер драматургії, сміливий новатор, щоб збудувати новий світ. Викликати, виховати у читача (слухача, глядача) «враження вищого порядку», які б сприяли очищенню душі його, і стало основною метою, творчою настановою драматурга-комедіографа.