У цій роботі висвітлено актуальність творів Остапа Вишні для сучасників, так як Павло Михайлович був, є і завжди лишиться в українській гумористичній літературі найвидатнішим майстром слова, яке не вмре ніколи, бо сам він був живою усмішкою свого безсмертного народу.

У статті висвітлюються сторінки життя Остапа Вишні, пов’язані з Куп’янщиною. Є спогади жителів с. Сенькове. Наведено уривки творів, написаних під впливом одержаних вражень від перебування на Сеньківщині.

У статті висвітлюються питання тісного зв’язку творчості Остапа Вишні з життям простого народу, визначаються національні риси творчості письменника, барвиста мова його комічних творів.

У статті на прикладі творів Остапа Вишні досліджуються можливості фонетичних, лексичних засобів гумористичного жанру.

У статті висвітлюються засоби зображення комічного у творах Остапа Вишні. Твори письменника надзвичайно цікаві, веселі, повчальні. Їх проймають тонкий гумор і любов до людей. Тому важливо дослідити засоби зображення комічного у творчості гумориста. Спроба з’ясувати це питання розширить кругозір читача про сатиричні твори Остапа Вишні, дасть змогу порівняти його манеру письма із особливостями творення комічного іншими письменниками.

До роботи увійшли відомості з життєвого та творчого шляху сміхотворця Остапа Вишні – видатного майстра слова і великого громадянина. Він – письменник унікальної популярності, рекордних мільйонних тиражів, твори якого знали навіть неписьменні, за що його деякі вибагливі критики виключали з літератури, а диктатура – із життя.

У статті порушується питання вивчення творчості Остапа Вишні на заняттях із української літератури та в поза аудиторний час в умовах коледжу. Найбільш прийнятними, на думку автора, є нетрадиційні заняття з вивчення творчості письменника, адже вони сприяють раціональному розподілу навчального часу та ефективному впровадженню в освітній процес інноваційних технологій. Такими є активні методи навчання у поєднанні з інноваційними технологіями (заняття «Вікторина», «Інтерв’ю», «Конкурс», «Подорож», «Круглий стіл», «Імпровізація» тощо).

У статті висвітлюються питання національного характеру гумору і сатири в творчості Остапа Вишні, засвідчені півмільйонними тиражами його збірок, які видавалися для голодної та малописьменної України двадцятих років і були нею з вдячністю сприйняті. Особлива увага приділена характеру творів гумориста. Остап Вишня був, є і залишиться у нашій українській літературі видатним майстром слова, найбільшим і найулюбленішим сміхотворцем нашого часу. І його слово чарівно-веселе ніколи не вмре, бо сам він був радісною живою усмішкою свого великого, безсмертного народу.

Стаття знайомить із маловідомими раніше фактами з життя Остапа Вишні 1933-1943 рр., коли письменник відбував покарання в Ухтпечорських таборах. Особлива увага звертається на творчість письменника періоду заслання. Стаття цікава тим, що в ній аналізується автобіографічний твір – щоденник, у якому відображені основні події, що відбувалися в таборі, їх опис та оцінка. Щоденникові нотатки несуть повну інформацію про життя в таборі та роздуми письменника, є цінними для детальнішого вивчення й осмислення творчості та життєвого шляху гумориста.

У статті проаналізовано гуморески з циклу «Мисливські усмішки» Остапа Вишні, дано методичні поради до їх вивчення, розглянуто деякі питання теорії сатири, зокрема відтворення дійсності засобами комічного, коротко висвітлено значення творчості письменника.

У статті висвітлюються факти із біографії Остапа Вишні. Велике місце в роботі займають факти з життя письменника, пов’язані з харківським періодом. У роботі особлива увага приділяється спогадам родичів та знайомих, які спілкувалися з Остапом Вишнею під час його життя у харківському будинку «Слово». У праці на основі аналізу характеризуються різні сторони життя письменника в даний період: щасливі миті життя і трагічний факт арешту та його наслідки. Стаття містить перелік творчого доробку, який пов’язаний із Харковом. Наводиться факт існування у місті Харкові вулиці Остапа Вишні.

У статті висвітлюються питання дослідження мови творів Остапа Вишні як однієї з основних ознак індивідуального стилю письменника; актуалізується проблема вивчення мовного стилю митця на сучасному уроці української літератури в 11 класі. Автор досліджує різноманітні мовні засоби, ілюструючи їх прикладами з текстів.

У статті висвітлюється питання актуальності торів Остапа Вишні в наш час для молодого покоління і для дорослих, які часом забувають посміхатися один одному.

У статті висвітлюються питання щодо жанрової своєрідності творчості Остапа Вишні, засобів вираження комічного у його творах. Спроба з’ясувати ці питання розширить кругозір читача про творчість видатного гумориста.

У статті висвітлюється аналіз автобіографічних творів Остапа Вишні зокрема такі, як: «Моя автобіографія», «Перший диктант», щоденник «Думи мої, думи мої…», «Як колись ми учились», «Ох, і лікували ж нас», «Отак і пишу». Звідси можна почерпнути інформацію як про особистість гумориста, так і про його літературно-естетичні погляди.

У статті йдеться про трагічні сторінки з життя видатного українського гумориста Остапа Вишні. В центрі уваги – драматичний шлях яскравого представника «Розстріляного відродження», яке стало цікавим мистецьким феноменом, доказом величі і неповторності, а головне сили української культури.

У статті висвітлюються трагічні сторінки життя безневинно засланого в північні табори українського сатирика і гумориста Остапа Вишні, спогади Варвари Олексіївни Губенко-Маслюченко – дружини Остапа Вишні, про страждання родини «ворога народу».

У статті висвітлюються сторінки життя письменника , історична епоха, у якій жив письменник, досліджено жанри малої прози, розкрито могутній і рідкісний талант письменника – гумориста.

У статті висвітлюються маловідомі твори Остапа Вишні “Вишневі усмішки реконструктивні”, пов’язані з Харківщиною.

У статті на заявлену тему висвітлюються самобутні засоби творення комічного у творчості Остапа Вишні. Автор наголошує, що мова творів великого сміхотворця переповнена народними жартами і дотепами, тому неперевершені усмішки та гуморески допомагають краще пізнати національні особливості українського народу.

У статті розглядається літературна постать Остапа Вишні не лише як митця, але й як національного подвижника. Великий український письменник писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. За життя Остап Вишня зазнав масові репресії, звинувачення, арешти. Та не зважаючи на всі негаразди, він продовжував писати. Його творчий доробок – це неабияке явище української літератури.

У статті висвітлюються засоби творення сатири та гумору в творчості Остапа Вишні. Велика увага приділена дослідженню мовних, словесно-ситуаційних засобів, з'ясована їхня роль у створенні комічного ефекту.

У статті висвітлюються трагічні сторінки долі великого життєлюба, людини благородної душі, ніжного серця Остапа Вишні, котрий зазнав вимушеного десятирічного мовчання, так як був безпідставно звинувачений і відбував ув’язнення.

У статті висвітлюються засоби зображення комічного у творах Остапа Вишні, видатного гумориста, сміхотворця, чародія сміху. Наведені приклади гуморесок, де саме розглядаються засоби творення гумору та сатири, також розглянуті засоби зображення комічного взагалі, подані їх визначення.

У статті висвітлюються спогади про перебування Остапа Вишні в Харкові.

Стаття присвячена розгляду засобів комічного у творах Остапа Вишні. Розглядаються засоби зображення комічного у творах «Чухраїнці», «Зенітка» та на прикладах творів з циклу «Мисливські усмішки». Автор розкриває засоби зображення сатиричного у творах.

У статті висвітлюються особливості життєвого шляху Остапа Вишні, складність його особистої долі, трагізм дитинства та дорослого життя письменника, досліджуються джерела оптимізму творчості.

У статті висвітлюється зображення комічного у творах письменника, його роль у літературі, висловлювання інших культурних діячів про творчість гумориста та зразки цитат з його творів.

Матеріал статті допоможе зрозуміти жанрову своєрідність творчості письменника, засоби вираження комічного у його творах. Спроба з’ясувати ці питання розширить кругозір читача про творчість видатного гумориста, дасть змогу порівняти його манеру письма із особливостями творення комічного іншими представниками, а також про вагомий внесок Остапа Вишні в українську літературу.

Стаття Артура Петровича Ярещенко - професор кафедри методики навчання мов і літератури Харківської академії неперервної освіти, Почесний член Харківської письменницької організації.

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Вимоги до оформлення матеріалів  розміщені для завантаження повністю у розділі «Файловий архів» (підрозділ – «Матеріали»)

Заявка на участь у конференції  розміщена для завантаження повністю   у розділі «Файловий архів» (підрозділ – «Матеріали»)

Обговорення  матеріалів буде проходити  29 - 30 жовтня 2014 р.   на форумі

(розділ «Науково-методичні заходи з педагогічними працівниками», категорія «Інтернет-конференції»)    

Заявки на участь та статті (обсяг 5-7 сторінок) надсилати до 20 жовтня 2014р.
на електронну адресу: kafmov@bk.ru

телефон для довідок: (057)-364-52-64, моб. 050-991-92-15

контактна особа: Лузан Людмила Олександрівна

Робочі мови конференції: українська